Завантаження зображень...
  • 19:30
    Інформаційна програма
    Щонеділі
  • 20:00
    Науково-просвітницька програма
    Щонеділі. Повтор: Понеділок 14:00
  • 21:00
    Науково-просвітницька програма
    Щосереди. Повтор: Понеділок 06:30
  • 19:00
    Інформаційно-аналітична програма
    Щосуботи. Повтор: Неділя 22.00
  • 16:00, 19:00, 21:30
    Інформаційна програма
    Щодня
  • 21:00
    Науково-просвітницька програма
    Щоп'ятниці. Повтор: Неділя 11:30
  • 21:00
    Культурно - мистецька програма
    Щопонеділка. Повтор: П'ятниця 22:00
  • 21:15
    Культурно - мистецька програма
    Субота. Повтор: Неділя 13:00
  • 7:00
    Інформаційно-музична програма
    Понеділок - п'ятниця
  • 18:00
    Науково-просвітницька програма
    Кожної останньої неділі місяця. Повтор: Наступної суботи 21:00
  • Щонеділі
  • Щонеділі. Повтор: Понеділок 14:00
  • Щосереди. Повтор: Понеділок 06:30
  • Щосуботи. Повтор: Неділя 22.00
  • Щодня
  • Щоп'ятниці. Повтор: Неділя 11:30
  • Щопонеділка. Повтор: П'ятниця 22:00
  • Субота. Повтор: Неділя 13:00
  • Понеділок - п'ятниця
  • Кожної останньої неділі місяця. Повтор: Наступної суботи 21:00

Українські та міжнародні експерти обговорили моделі фінансування суспільного мовника

5 березень

5 березня 2018 р.
Круглий стіл "Моделі фінансування суспільного мовлення"*, який відбувся 28 лютого, мав на меті напрацювати й запропонувати нові моделі фінансування суспільного мовлення в Україні, оскільки чинна модель не працює і не захищає суспільний мовник від політичної волі щодо виділення належних коштів.

В обговоренні взяли участь міжнародні експерти, народні депутати України, медіаюристи та журналісти, представники Наглядової ради і члени правління ПАТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України".

З пропозиціями виступили: Мортен Енберг, голова Офісу Ради Європи в Україні; Оудрюс Сяурусявічус, генеральний директор литовського суспільного мовника LRT; Борис Бергант, колишній віце-президент Європейської мовної спілки (EBU); Радка Бетчева, експертка Європейської мовної спілки; Тетяна Лебедєва, голова Наглядової ради ПАТ "НСТУ"; Зураб Аласанія, голова правління ПАТ "НСТУ"; Вадим Міський, секретар Наглядової ради ПАТ "НСТУ", програмний директор ГО "Детектор медіа", Юрій Джигир, консультант Ради Європи, фахівець з публічних фінансів; Григорій Шверк, народний депутат України, член Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформаційної політики; Ірина Подоляк, перша заступниця голови Комітету Верховної ради України з питань культури та духовності; Артем Біденко, державний секретар Міністерства інформаційної політики України; Ольга Герасим'юк, перша заступниця голови Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення; Владислав Севрюков, народний депутат України, член Комітету Верховної Ради з питань свободи слова та інформаційної політики.

Ключовим питанням обговорення стало, зокрема, як забезпечити стале та вільне від політичного втручання фінансування суспільного мовника.

 

На відкритті круглого столу голова Наглядової ради ПАТ "НСТУ" Тетяна Лебедєва заявила, що сьогодні йдеться не про одноразову проблему недофінансування телерадіокомпанії, а про долю важливої демократичної реформи в Україні: "На останньому засіданні Наглядової ради мали затвердити звіти правління про діяльність у 2017 році та плани на 2018 рік, однак коли ми почули доповіді правління про кошти, які держава виділила на суспільне мовлення на цей рік, стало зрозумілим, що їх [коштів - прим.ред.] вистачить до квітня. На сьогодні існує реальна небезпека, що після квітня сигнал буде припинено, тобто, не залишиться грошей на оплату трансляції. Дуже багато всього було зроблено, але всі ті здобутки будуть ні до чого, якщо зникне сигнал. У ситуації, яка складеться, змушені будемо констатувати, що реформа не відбулася, Суспільного в Україні немає і ми приєднаємось до країн, де телебачення контролюється державою".

За її словами, зміна моделі фінансування - це не прагнення отримати більше грошей, а отримання можливості нормального переходу до справжнього суспільного мовлення і побудови незалежного засобу масової інформації в Україні.

Мортен Енберг, голова Офісу Ради Європи в Україні наголосив, що виділення повного фінансування суспільного мовлення має стати пріоритетом для держави: "Створення суспільного мовлення є однією з умов вступу України до Ради Європи. Очевидно, наразі народним депутатам бракує інформації щодо суспільного мовлення та його ролі у суспільстві, тому ми подвоїмо зусилля, щоб донести до них цю інформацію уповні. Щоб суспільне мовлення повноцінно виконувало свою функцію і стало джерелом неупередженої інформації в Україні, воно має бути дофінансованим".

Коментуючи слова голови Офісу Ради Європи в Україні, заступниця голови Наглядової ради Світлана Остапа зауважила, що минулого року Суспільне недоотримало 25% коштів, що передбачені законом "Про суспільне телебачення і радіомовлення України", а цього року вже - 50%. На її думку, простежується тенденція фінансового тиску на НСТУ.

"Минулого року ми робили знижку на те, що в країні війна і суспільному мовнику треба якимось чином просто вижити. Нас запевняли, що цього року ми отримаємо повне фінансування, проте на виході маємо тільки половину. Ситуація показує, що комусь дуже непотрібний незалежний мовник. Як говорили нам колеги з інших країн - один із перших способів закрити рота незалежному суспільному мовнику - це його недофінансувати", - зазначила Світлана Остапа.

У своїй доповіді колишній віце-президент Європейської мовної спілки Борис Бергант зазначив, що бюджетне фінансування - це не погано, якщо воно правильно організовано. Він вказав на різницю між комерційним і суспільним мовленням: Суспільному потрібні гроші, щоб робити якісні програми й незалежні новини, а комерційні канали виробляють програми для заробітку грошей.

"Жахлива ситуація із Суспільним в Україні не дозволяє виготовляти якісні програми чи проводити технічне оновлення. Якщо порівнювати із заводом, то інвестуючи у обладнання, ви не окупите інвестиції, якщо працюватиме лише в одну зміну вранці. Багато європейських мовників надають стороннім продакшенам у користування обладнання і таким чином заробляють гроші та піднімають власний імідж. Іншою схемою є аутсорсинг. Для Суспільного це означає використання матеріалів різних продакшенів, - каже Борис Бергант. - Що є спільним для всіх суспільних мовників - виробництво інформаційних програм й новин завжди відбувається власними силами, а інші, творчі напрями - це комбінація власного продукту і сторонніх продакшенів. Це підвищує якість, конкуренцію, віднаходить нові таланти і нові ідеї".

На переконання Бориса Берганта, те, що Суспільне в Україні отримує вдвічі менше - абсолютно ненормально: "Навіть якщо порівняти ці суми у відсотках до ВВП, то Україна має неприпустимо малий відсоток фінансування, порівняно з іншими мовниками".

Експертка Європейської мовної спілки Радка Бедчева доповнила виступ колишнього віце-президента ЄМС, навівши дані щодо суспільного мовлення у всій Європі, де недовіра суспільства до телебачення та ЗМІ зростає, і саме суспільні мовники є тим джерелом об'єктивної інформації згідно з найвищими журналістськими стандартами. За її словами, суспільне мовлення має право виконувати роль спостерігача за тими, хто при владі, тому воно дуже чутливе до економічного тиску.

"Після всього, що я сьогодні почула, зокрема, про припинення трансляції в квітні, сподіваюсь, що Україна не стане першою країною у Європі без суспільного мовлення. Якщо Україна хоче співпрацювати з Європейським союзом, то без суспільного мовлення - це хибний шлях. Суспільне - частина демократичної інституції, частина тих реформ, які ваш уряд має провадити. Якщо ви просто зміните всюди "держава" на "суспільство", тоді зрозумієте, що таке концепція суспільного медіа. Тому що встановлюється воно суспільством, керується ним і обслуговує його", - зазначила пані Бедчева.

Своєю чергою голова правління ПАТ "НСТУ" Зураб Аласанія презентував іноземним експертам структуру НСТУ, а це: три загальнонаціональні телеканали - UA: ПЕРШИЙ, UA: КУЛЬТУРА, UA: КРИМ, три національних радіостанції - UA: Українське радіо, Промінь, Культура та регіональні телеканали у кожній області країни.

Голова правління також детально презентував бюджет компанії, основні статті витрат та наявний матеріально-технічний стан: "На 2018 рік ми розподілили необхідний бюджет наступним чином: 744 млн грн - оплата праці, 330 млн грн - оплата трансляції, 150 млн грн - вироблення контенту, 133 млн грн - капітальні видатки, 90 млн грн - послуги (зокрема, це й виробничі послуги), 50 млн грн - комунальні платежі, 24 млн грн - обладнання та 20 млн грн - членський внесок Європейській мовній спілці".

Проте всупереч передбачених законом "Про суспільне телебачення і радіомовлення України" 1 539 млрд грн, на фінансування НСТУ було виділено лише 776 млн грн. Таким чином коштів телерадіокомпанії не вистачить ні на оплату трансляції, ні на вироблення контенту.

"Недофінансування на 50% у 2018 році вб'є суспільне мовлення на початку його становлення", - підкреслив голова правління ПАТ "НСТУ".

Окремо Зураб Аласанія розповів про матеріально-технічний стан телерадіокомпанії, який потребує оновлення та значних капіталовкладень. Так капітального ремонту приміщень не проводили близько 20 років, у автопарку усіх 31 каналів суспільного мовника всього лише 353 автомобілі, проте 124 з них давно вийшли з ладу і не підлягають ремонту. Найбільшу проблему становить застаріла відео та звукова техніка, без якої неможливе виробництво якісного контенту: 35% такої техніки у НСТУ закуплено ще 15 років тому. У компанії також є 4 архіви Oracle, проте всі вони несправні і потребують оновлення. А наявні у компанії ПТС (пересувні телевізійні станції) - 10-річної давнини.

Така ситуація з недофінансуванням суспільного мовника в Україні всупереч закону обурила Оудрюса Сяурусявічуса, генерального директора литовського суспільного мовника LRT. "Коли я чую тезу, що фінансування суспілього мовлення скорочено через те, що війна, то дуже дивуюсь, адже навпаки - його треба збільшувати, саме тому що інформаційна війна! Владі варто зрозуміти: суспільний мовник має бути таким, щоб він вам подобався, коли ви вже не будете при владі, - каже пан Сяурусявічус. - Ключові цінності суспільного мовлення - це незалежність членів правління від політичних еліт та незалежність фінансування. Така велика країна як Україна не може створити суспільне мовлення з таким малим бюджетом. Для прикладу, у Литві (де суспільне мовлення існує з 1991 року - прим. ред) фінансування суспільного мовника - 40 млн. євро, а у перший рік існування було виділено 34 млн. євро. На сьогодні ми маємо закон про модель суспільного мовлення, який гарантує нам фінансування та можливість планувати його розвиток".

Оудрюс Сяурусявічус звернувся до українських депутатів, які голосували за критичне недофінансування Суспільного: "Якщо ви не дотримуєтесь власного закону, то в яку Європу ви йдете?"

Занепокоєння з приводу недофінансування Суспільного висловив і фахівець з публічних фінансів Юрій Джигир, заявивши, що суспільне мовлення - це суспільне благо і його політична незалежність вигідна саме суспільству. Він висловив припущення, яким чином суспільство може безболісно для себе фінансувати суспільний мовник: "В українських реаліях така поширена європейська модель фінансування суспільного мовлення як абонплата буде непродуктивною, адже рівень оподаткування в країні і так достатньо високий. Найцікавіша функція, яка є на сьогоднішній день, це закріплення певної частки уже існуючих доходів за радіочастотний збір (Збір за користування радіочастотним ресурсом - це загальнодержавний збір, який справляється як плата за користування радіочастотним ресурсом України і регламентується Розділом XV Податкового кодексу України - прим. ред.). По-перше, надходження від цього податку вже переважають надходження для фінансування суспільного мовлення. Друга перевага в тому, що населення України стає фінансистом суспільного мовлення".

Своєю чергою секретар Наглядової ради ПАТ "НСТУ" Вадим Міський навів дані соціологічного дослідження, проведеного компанією KANTAR TNS, згідно із яким 9% українців готові сплачувати абонплату за суспільне мовлення. Також він проаналізував наявну модель фінансування українського Суспільного і висловив ряд побоювань щодо її сталості: "Чинна система фінансування суспільного мовлення із загального фонду Держбюджету виявилась непрактичною у 2017 році і є дуже ризикованою в середньостроковому та довгостроковому вимірі для редакційної незалежності й стабільності мовника, а тому потребує вдосконалення".

Серед найбільш надійних моделей фінансування секретар Наглядової ради назвав виокремлення 50% надходжень від рентної плати за користування радіочастотним ресурсом у спецфонд Держбюджету і цільове спрямовування їх на фінансову підтримку НСТУ. На думку Вадима Міського, запровадження нової моделі фінансування НСТУ не призведе до відчутного збільшення видатків Державного бюджету, натомість допоможе спеціалізувати частину одного із податків, гарантуючи їх сталість, відповідно до рекомендації Ради Європи.

Один із варіантів отримати Суспільному додаткові кошти запропонував державний секретар Міністерства інформаційної політики України Артем Біденко: "Реформа суспільного мовника - це одна з тих реформ, які мають реалізовуватись. Наше міністерство намагається жодним чином не виявляти свою присутність і не впливати на Суспільне, але ми готові максимально включатись для його підтримки. Ми готові оголошувати конкурси, тендери, в яких може брати участь суспільне мовлення".

У ході обговорення член Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформаційної політики Григорій Шверк зробив акцент на тому, що наразі депутати почуваються ображеними, бо на державному каналі кожен з них мав 30 хвилин ефірного часу, а тепер депутати втратили цю можливість користуватись ефіром на Суспільному. На його думку, депутатам потрібно роз'яснювати, що таке суспільне мовлення і які його переваги для суспільства, зокрема, і для влади: "Депутати думають, що закон про статус народного депутата дає їм право мати ефірний час на суспільному мовнику, оскільки вони хибно вважають, що якщо телебачення фінансується з державного бюджету - то воно є державним".

Думку про спадок, який нинішньому Суспільному залишила державна компанія НТКУ підтримала й Ірина Подоляк - перша заступниця голови Комітету Верховної ради України з питань культури та духовності. "Нагадую, що НСТУ отримала у спадок пострадянську структуру. Зокрема, 25 регіональних вотчин, які підпорядковуються місцевим феодалам, тому на сьогодні ми не повинні вимагати від суспільного мовлення того продукту, який він поставив собі за мету виробляти. Суспільний мовник - це дзеркало суспільства і недофінансований він з руки членів українського парламенту, про моральний вибір яких доводиться сьогодні говорити", - зазначила вона.

Пізніше на своїй Facebook-сторінці членкиня Комітету нагадала, що фінансування Суспільного було перекроєне за одну ніч на 50% і похапцем проголосоване, а потім депутати стверджують, що у нас все прозоро і демократично.

На захист чинної моделі фінансування виступив народний депутат України, член Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформаційної політики Владислав Севрюков. Нардеп пропонує все-таки боротись за модель нинішнього бюджетного фінансування: "Закон про суспільне мовлення не такий і поганий. Відверто кажучи, сьогодні він би не був прийнятий. Закон дає нормальне фінансування, за яке ми будемо боротись разом. Закон також дає можливість заробляти компанії, у нас є реклама, є можливість залучення коштів шляхом продажу свого контенту, є можливість господарської діяльності".

Член Наглядової ради Євген Глібовицький наголосив, що потрібно добитися не так повного фінансування цього року, як насамперед сталості суспільного мовлення в Україні, що дасть змогу побудувати довіру і розуміння ролі мовника у суспільстві.

"Ми зараз маємо концептуальнішу і серйознішу проблему, ніж нинішнє недофінансування. Рішення про створення суспільного мовлення приймалось у стані аффекту. Його хотіла реформаторська частина суспільства, і цьому рішенню політичні еліти не бачили альтернативи на той момент, а тепер заднім числом ті самі політичні еліти пробують якимось чином дати раду собі з новою вимогою підзвітності. Звичайно, підзвітність дискомфортна і ми це бачимо не тільки в Україні, а й по всій Європі, - каже пан Глібовицький. - Ми маємо справу не з феноменом, який десь стався в розвинених метрополіях, а потім дістався до нас, до провінції. Ми зустрічаємось з цими викликами раніше, ніж вони усвідомлені в багатьох європейських країнах. Ми говоримо про виклики дезінформації, брак критичного мислення з боку аудиторії, про виклики, які стосуються маніпуляцій публічним дискурсом. Коли ми зараз обговорюємо нашу проблему з фінансуванням, то ми маємо розуміти, що ми обговорюємо проблему не суто українську. Виклик формулюється таким чином: як ми можемо зберегти Суспільне як сталий інструмент свободи".

Член Наглядової ради закликав учасників дискусії звернути увагу на місію суспільного мовлення, яка в першому реченні відрізняється від місій європейських суспільних мовників: "Місія суспільного мовлення в Україні - це захищати свободи в Україні. Те, що вчора виглядало вже досягнутим, наразі таким не є".

Він також звернув увагу на те, що будь-який закон може бути змінений, а отже суспільне не буде захищеним від політичної волі і спроб фінансового тиску на єдиний незалежний мовник, отже модель має закріплюватись на міжнародному рівні.

"Ми бачимо дуже чітко: чим більш автоматизований процес фінансування, тим він краще працює. 226 голосів, підпис президента і ми маємо зміну будь-якої добре працюючої моделі. І це те, на що я прошу звернути особливу увагу представників Європейської комісії, які сьогодні присутні. Набагато краща гарантія сталості моделі - це є гарантія, яка зафіксована міжнародними зобов'язаннями, які мають надконституційну силу. Зараз ми говоримо про те, що буде чітко артикульована присутність незалежного суспільного мовника як однієї з вимог для того, щоб бути частиною європейського столу, за яким приймають рішення; це наявність виконаних зобов'язань по суспільному мовленню", - прокоментував пан Глібовицький.

 

Нагадаємо, проект бюджету України на 2018 рік, за який 7 грудня проголосувала Верховна Рада України передбачає, що на розбудову суспільного мовлення виділено лише 776 мільйонів 563 тисячі гривень. Ця сума майже вдвічі менша за ту, що передбачена законом "Про суспільне телебачення та радіомовлення Україн". У ст. 14 цього закону передбачено, що держава забезпечує фінансування НСТУ у розмірі не менше 0,2 відсотка видатків загального фонду Державного бюджету України за попередній рік, тобто у 2018 році ця сума повинна була становити 1 млрд 539 мільйонів гривень.

*Круглий стіл "Моделі фінансування суспільного мовлення" організований ПАТ "НСТУ" спільно з Офісом Ради Європи в Україні у межах проекту "Зміцнення свободи медіа та створення системи суспільного мовлення в Україні", Європейською мовною спілкою, Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення, Міністерством інформаційної політики України, громадськими організаціями "Детектор медіа", Центром демократії та верховенства права CEDEM та Інститутом масової інформації.